Електронні квитки як альтернатива кондукторам

Ні для кого не секрет, що вартість пільгового проїзду держава відшкодовує перевізнику. Тільки ніхто не зазначає, що контролю у кількості пільговиків, які справді користуються послугами автотранспорту, немає. Тобто перевізник сам зазначає, яку кількість пільгових пасажирів перевіз за відповідний час.

Вирішити цю проблему може Закон про впровадження автоматизованих систем оплати проїзду в міському громадському транспорті (електронний квиток).

Закон був прийнятий Верховною Радою 17 січня цього року, підписаний президентом 3 лютого, опублікований в офіційній парламентській газеті “Голос України” у вівторок 7 лютого й набуває чинності через 3 місяці після опублікування, тобто 7 травня.

Електронний квиток – це проїзний документ установленої форми, що після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду надає право пасажирові на отримання транспортних послуг.

Органам місцевого самоврядування надані повноваження з введення автоматизованої системи обліку оплати проїзду, установлення порядку її функціонування, а також форм носіїв, видів, порядку обігу й реєстрації проїзних документів, визначення особи, уповноваженої стягувати плату за транспортні послуги у разі впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Також закон установлює обов’язковість забезпечення пільгових категорій населення електронними квитками в населених пунктах, де впроваджена автоматизована система обліку оплати проїзду, і обов’язку для пасажирів здійснювати реєстрацію проїзних документів у населених пунктах.

Черкаські ж перевізники ігнорують даний закон, зрозуміло звісно, що фінансова складова покладена на перевізника, а це додаткові витрати. Але це й можливість скоротити кількість кондукторів, що у перспективі може принести вигоду перевізнику.

Можливо при економічному обгрунтуванні підняття вартості проїзду в громадському транспорті буде закладено і вартість нового обладнання для втілення у життя Закону про електронний квиток.

При втіленні у життя Закону електронного квитка варто розрахувати або постійно пільгову основу, або часткову. За приклад можна використати досвід Києва, де діє відповідна соціальна картка киянина. Кожному пільговику надано відповідну кількість пільгових проїздів на місяць, квартал, півріччя, рік.

Текст Андрій Міняйло, фото УНІАН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *