вінниця

Вінниця: коли родзинка – не лише фонтан Порошенка

Чомусь упродовж останніх років це місто асоціюється з річковим світломузичним фонтаном, який побудували за рахунок інвестицій фонду Президента Порошенка, який тоді ще не був главою держави. Та Вінниця – це й овіяна містикою ставка Вервольф, де не раз був Гітлер, музей-маєток всесвітньо відомого хірурга і неперевершені краєвиди околиць. Чому, побувавши в цьому місті, звідси не хочеться їхати, а виникає бажання не раз повертатися – спостереження кременчуцької туристки.

Найбільший у світі річковий світломузичний фонтан на відкритих водоймищах та реконструйована набережна «Roshen» були відкриті у 2011 році. Фонтан розташований у руслі річки Південний Буг і має довжину 140 метрів, висоту струменя – до 60 м. Це найбільший у світі річковий світломузичний фонтан із більш ніж півтисячею ліхтарів. Він вражає красою, щовечора збираючи на березі річки тисячі вінничан та гостей міста. Туристам тут варто порадити  звернути увагу на одну деталь. Працює фонтан лише з дев’ятої до десятої години вечора. Світломузичні дійства відбуваються лише ПІВГОДИНИ – з 21.30 до 22.00.

Із вищенаведеного стає зрозуміло, що їхати до Вінниці заради півгодинного співу фонтана – це занадто. Та тут треба уточнити, що Вінниця – не лише місто з фонтаном, що асоціюється з підприємством нашого Президента. День можна просто гуляти по місту,  милуючись і дивуючись його вуличним пейзажам.

У Вінниці немає повністю старих кварталів, як у Львові або у Чернівцях. Поруч – будівля, що була зведена ще у 18-ому чи 19-ому столітті, та сучасна.

Вінниця

Тих, хто перед поїздкою потурбує «дядька Google» і дізнається про Вінницькі мури, що також є візитівкою міста, швидше за все, чекає розчарування. Тут немає руїн фортеці: мури – це комплекс будівель. Зараз там розташовані два музеї, міський архів, собор, що наразі діє, та інше. До старовини трьохсотлітньої давності можна доторкнутися, спустившись вниз по вуличці вздовж комплексу. Там ще залишились фрагменти старого міста. Чомусь те, що вони стрімко руйнуються, помічають лише туристи, які беруть напам’ять фрагменти старої будівлі.

А взагалі, головні родзинки Вінниці майже поруч: це і стара водонапірна башта, біля якої 3D-графічна картинка, і театр. Головні площі та сквери розташовані зовсім поруч. Відійшовши на два квартали від Соборної (однієї з головних вулиць міста), опиняєшся на вуличках із розміреним життям. Тут ніхто не поспішає. Сюди найкраще приходити вранці, коли чути лише шелест мітли двірника… Вулиця Грушевського, Бандери… Тут  я зрозуміла, що Вінниця чимось схожа на Полтаву…Та вона неповторна. Якщо охарактеризувати двома словами: правильна і комфортна.

Вінниця

Музеї Вінниці, або Чому на екскурсії варто витратити півдня

Усе той же вищезгаданий «дядько Google» видає, що музеїв у Вінниці чимало. Є традиційні для кожного міста – краєзнавчий та художня галерея. А є певною мірою унікальні: музей трамваїв, музей почесним громадянам міста та авто-мото-вело-фото-телерадіо музей.

 

Краєзнавчий музей

Цей музей варто відвідати лише заради того, що тут експонують кістяк мамонта. До речі, він зберігся у пречудовому вигляді. На увагу також заслуговує кістяк жінки зі стародавнього поховання. І експонати часів перебудови (таке побачиш не в кожному краєзнавчому музеї). В іншому – це звичайний обласний краєзнавчий музей, що відтворює різні епохи. Проте туристу з Кременчука – міста, де вже тривалий час не працює краєзнавчий музей, поблукати музейними залами «у кайф».

 Художня галерея

Експонати цього музею зацікавлять не лише поціновувачів живопису. Бо поруч із картинами тут знаходяться речі з маєтків, зібрані не лише з Вінниччини, а й прилеглих регіонів. Та найбільше речей і картин родини Потоцьких. Члени відомої сім’ї зображені на багатьох полотнах. До речі, тут зберігаються і картини відомого художника Тропініна. Вони певним чином виділяються в експозиції. А ще у художній галереї зібрано пристойну колекцію ікон Полісся.

Вінниця

Музей вінницького трамваю

Відразу треба зазначити, що трамваї у Вінниці – унікальні для нашої країни. Трамвайна система міста – це вузькоколійка. А ще екскурсію містом можна влаштувати, просто проїхавшись трамваєм №4. Окрім того, що тут оголошують зупинки, диктор читає коротку інформацію з історії Вінниці. Щодо музею, то він знаходиться на території трамвайного депо. Екскурсійні дні – у четвер та суботу, об 11:00. Екскурсії проводять за попереднім записом. Приїхавши в інший час, можна лише побачити депо через паркан і сфотографуватися з одним старим трамваєм.

Вінниця

Авто-мото-вело-фото-теле-радіомузей

Подібні новомодні музеї є у Дніпропетровську та Запоріжжі. Вінницький не вражає своїми масштабами, як музеї в цих містах. Але такої колекції теле- і радіоекспонатів, як у Вінниці, немає ніде. До всіх експонатів можна доторкнутися, в автівках і на мотоциклах – сидіти і фотографуватися. Екскурсовод із гордістю показує два «Москвичі». Один із них – унікальний, бо першим у лінійці зійшов із конвеєра і має порядковий номер 1. А інший один із вінничан виграв у лотерею, купивши ще за часів СРСР 50 квитків по 50 копійок.

А ще туристу у Вінниці не варто боятися, що деякі  пам’ятки і об’єкти розташовані поза містом. Тут пречудове транспортне сполучення (про це – в окремому блоці). А Пирогове, Сабарів і Стрижавка – це майже передмістя.

Вінниця

Сабарів: майже український Голлівуд

Такі мальовничі та різнопланові краєвиди, як у Сабарові, рідко де зустрінеш. Навіть не знаю, де кращі краєвиди – зліва чи справа від греблі. Вони різні: тихий і стрімкий, спокійний і шалений. А ще там така потужна енергетика. А ще на стрімкій скелі висотою у декількаповерховий будинок – величезний напис «Не сміти!»(тут виникає асоціація з написом «HOLLYWOOD»). Та я б змінила на напис УКРАЇНА (Це особиста думка кременчуцької туристки, – авт.). До Сабарова можна потрапити автобусом. Цей вид транспорта курсує кожні 15 хвилин. Або пароплавом, який відправляється від вінницького причалу щогодини. Муніципальним автобусом в один кінець проїзд обійдеться у 2 гривні 50 копійок, пароплавом – 40 гривень.

 

Вінниця

Пирогове: майже український мавзолей

До самого музею відомого хірурга Пирогова з центру можна доїхати на тролейбусі, пройшовши два чи три квартали пішки. Це один із районів міста. Сам музей знаходиться в маєтку Миколи Пирогова «Вишня», де він жив упродовж останніх років. Тіло ж хірурга знаходиться в усипальні менше ніж за 2 км від самого музею. Тіло зберігається в усипальні у забальзамованому вигляді. Туди туристів пускають на декілька хвилин, розповідаючи, що бальзамував хірурга на прохання його дружини учень Пирогова. Тут немає якихось спеціальних систем вентиляції і групи фахівців (як за доглядом вождя світового пролетаріату в мавзолеї), просто таємниця бальзамування. Багато цікавого про самого Пирогова можна дізнатися в музеї. Це – той випадок, коли не варто відмовлятися від екскурсії. Бо Микола Пирогов був першим, хто застосував гіпс при переломах, почав використовувати ефірний наркоз, а складні операції проводив за 2-4 хвилини, на війні бійці вірили, що він може пришити навіть голову. Як бонус відвідування маєтку Пирогова – чудова екскурсія тінистими алеями і доріжками.

Вінниця

Ставка Гітлера, коли містика зашкалює

У наш час потужний військовий комплекс виглядає зовсім не грізно. Місцина в лісі, обнесена парканом, де то там, то тут збереглися купи бетонних уламків. Лише якщо користуватися путівником, можна зрозуміти, що центральна купа – то залишки загального бункера. А далі був готель, будинок преси, будинок Бормана і навіть будинок самого фюрера. Що збереглось майже незмінно – то басейн (пожежний резервуар для води) і майданчик для огляду техніки. Усе інше підірвали у 1944 році самі німці. Хоча перед цим Вервольф ставку захопили радянські війська, але секретних документів не знайшли (Тут можна блукати без екскурсовода, озброївшись путівником, що продають біля входу за 2 гривні). А ще місцеві розповідають, що після того, як підірвали наземну частину ставки, внизу залишилось ціле містечко, яке і досі залишається малодослідженим.

Вінниця

Рай для туриста-бюджетника

Вінниця – ідеальний варіант для туристів, які обмежені в коштах. Із Кременчука до цього міста прямого сполучення немає. А через Олександрію Кіровоградської області курсують чимало потягів. Квиток у плацкартному вагоні коштує трохи більше 100 гривень. За сотню можна знайти ліжко-місце в хостелі. Ціни на відвідування музеїв – від 10 до 30 грн. Студентам, дітям і пенсіонерам – знижки. У будь-який район міста можна дістатися, витративши не більше 5 гривень. А за 30 гривень смачно пообідати в мерії. А ще у Вінниці чудові люди, які просто обожнюють як туристів, так і спілкування з ними.

Вінниця

Вінницький комфорт – у Кременчук

Перше, що дивує у Вінниці – це розмітка на дорогах. Тут навіть є стрілочки з написами, куди дивитися, коли переходиш дорогу. До речі, «зебри» нанесені не лише в центрі, а й у різних районах міста. Їдучи по дорогах у Вінниці, розумієш вираз «місто без околиць». Ям немає, навіть на дорогах промзона. Тролейбуси і трамваї тут їздять за графіком, який розміщено на кожній зупинці. Тут маршрутки не шастають одна за одною (до речі, проїзд у них – 3 гривні, а відстань долають у рази більшу, ніж у Кременчуці). Проте новенькі муніципальні автобуси вражають не лише приємною ціною – 2 гривні 50 копійок за поїздку, а й сервісом. У кожному – зона безкоштовного Wі-Fі. І наостанок досвід, який точно буде корисний для Кременчука – проведення ремонтів мереж комунікацій. Усі ці місця огороджені яскравими пластиковими блоками. А наслідків ремонту не видно – так, як у Кременчуці, розритих ділянок упродовж тижнів не залишається.

Джерело: vestnik.in.ua, Прев’ю: photographers.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *