Як канівське подружжя зі звичайного стало військовим

Майже рік тому під час мобілізації фельдшер із села Межиріч (Канівщина) Лариса Прохоренко пішла добровольцем служити в ЗСУ. Як повідомили в Канівському міському військкоматі, невдовзі до неї приєднається її чоловік Олександр. Він обрав військову службу за контрактом. Розповідь про те, як звичайне подружжя стало військовим, підготували журналісти “Дніпрової Зірки“.

Дружина Олександра Лариса Прохоренко уже 7 місяців несе військову службу. У зоні АТО перебуває місяць.

– Вона в мене завжди була самостійною. І рішення йти служити також прийняла сама. Залишила, так би мовити, “хату на тата”, – жартує Олександр. – У селі до цього поставилися неоднозначно. Одні підтримували, інші не розуміли, чому жінка добровільно йде на війну. Я вважаю, у кого є сумління, той піде захищати свою Батьківщину. Щоб діти наші не знали, що таке – війна.

Як розповідає чоловік відважної жінки, не зважаючи на всі труднощі, дружині служити подобається. Навіть думає про те, щоб укласти контракт і продовжити службу. Чоловік і собі вирішив не чекати на жінку вдома, а йти в армію.

– Діти вже дорослі. З господарством впораються. Краще ми підемо воювати, аніж вони. У нас два сини і донька, – ділиться Олександр. – Спершу думав піти по мобілізації. Утім, у військкоматі мене переконали обрати контрактну службу.

– У такому разі військовослужбовець отримуватиме достойне матеріальне забезпечення у розмірі від 7 тис. грн. Окрім того, держава гарантує безкоштовне медичне лікування, пільги при вступі до вищих навчальних закладів, відпочинок у санаторіях Міністерства оборони України, соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей згідно з чинним законодавством, а також професійне зростання, – розповідає канівський військовий комісар Віталій Орел.

Спершу всі охочі укласти контракт на проходження військової служби відправляються в навчальні центри, де проходять військову підготовку. Далі їх розподіляють по військових частинах. Відповідно до законодавства Олександра мають розподілити в одну частину разом із дружиною.

– Діти, коли дізнались, що і я піду служити, спершу сказали, що батьки геть розуму позбулися, – жартує Олександр. – Але я вірю, що насправді вони нами пишаються.

Незважаючи на свій вік (Олександру Прохоренку 51 рік), чоловік упевнений у своїх силах.

– Я ще будь-якого молодого за пояс запхну, – запевняє він. – Якби почувався слабким, не пішов би в армію. А так хоч сьогодні готовий їхати в зону проведення АТО, без усіляких навчальних центрів. За спеціальністю я водій. Тому знаю, що зможу з користю послужити країні.

Фото “Дніпрова Зірка”, 112.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *